У прийнятому Верховною радою проекті Закону про ринок земель не враховано досвід провідних аграрних країн світу в сфері реформування земельних відносин та створення прозорого ринку сільськогосподарських земель.

Міжнародні дослідження свідчать, що процес консолідації агроформувань носить глобальний характер і пов’язаний із економічним розвитком. Як результат, більшість світових аграрних лідерів (приміром США та Німеччина) жодними засобами не обмежують максимальну площу земель, що може перебувати у власності. А в Новій Зеландії та Австралії – країнах, сільське господарство яких, як і в Україні, є експортоорієнтованим – середній фізичний розмір господарств складає понад3600 га. Тобто, опираючись на міжнародний досвід, раціонально обґрунтувати максимально допустимий розмір володіння100 га, зазначений в законопроекті, неможливо. Про це свідчать результати аналізу, проведеного Інформаційно-ресурсним центром «Реформування земельних відносин в Україні».

Обмеження максимального розміру оренди сільськогосподарських земель може стати виключно українським «ноу-хау», оскільки більшість сучасних земельних реформ не обмежують площу землі в обробітку. Також, виключення юридичних осіб з числа землевласників не відповідає міжнародним реаліям у сфері земельних відносин. Більше того, дослідники стверджують, що корпоративний аграрний бізнес радше підсилює сільську економіку, ніж послаблює. Організація аграрного бізнесу у формі юридичної особи володіє такими перевагами як: стабільність бізнесу, сприятливий податковий режим та бізнес-переваги у сфері залучення інвестицій.

Роль фермерських господарств є також значною у розвитку сільських територій. Вони можуть ефективно виконувати функції забезпечення ринку фруктами та овочами, підтримувати агроландшафти, годувати місцеве населення тощо. Забезпечити ж продовольчу безпеку країни та постійне збільшення експорту аграрної продукції в українських реаліях зможе лише крупнотоварне виробництво у рослинництві та тваринництві. Для того, щоб ці функції змогли виконати фермерські господарства необхідно витрачати колосальні кошти у вигляді державної підтримки. Приміром в ЄС державна підтримка складає 29% валового доходу фермерів, у США – 12%. У той же час аграрний бюджет України на 2012 рік скорочено на 22%, пряму підтримку аграрним виробникам – на 31%.

«Ми беремо одну сторону медалі, наприклад, обмеження максимального розміру землеволодінь, але не дивимось на іншу – скільки це коштує платникам податків у відповідних країнах. Така стратегія формування земельного ринку не може бути успішною», — зауважує генеральний директор Асоціації „Український клуб аграрного бізнесу” (УКАБ) Володимир Лапа.  Експерт додає, що протиставляння однієї форми організації виробництва іншій не має жодного змісту, кожен має займатись тим, де він може бути більш успішним і відчуває конкурентні переваги.

Довідка. Обмеження площ у власності в різних країнах.

[1] Закон прямо не встановлює таких обмежень, вони радше традиційного характеру, див. основний текст далі.

[2] Обмеження у 3 гектари було запроваджено після Другої Світової війни. Пізніше воно фактично було скасоване, але збільшення площі ферми вимагає дозволу уряду, яке не надається, якщо концентрація земель веде до «лендлордізму». На додачу закон заборонив власнику передавати в оренду понад1 газемлі. Відповідно, ці заходи і донині утримують верхню межу землеволодіння на рівні3 га. Та у 1972 році остаточно скасовано усі обмеження для фермерів, які самі обробляють землю, якою вони володіють.

Джерело: Український клуб аграрного бізнесу